|
З нагоди Дня пам’яті жертв голодомору
В суботу, 28 листопада в місті Львові з нагоди Дня пам’яті жертв голодомору проводилось урочисте перепоховання людей, які загинули від голодомору у 1946 – 1947 роках та були жорстоко вбиті каральними органами СРСР – НКВС. Захід було організовано Львівською міською радою та Львівською державною обласною адміністрацією із залученням військових та представників громадських організацій. Зокрема, у перепохованні брали участь представники від таких громадських організацій м. Львова, як: Львівська міська організація Спілки Української Молоді в Україні, Молодий народний рух України, “Моноліт”, “Сокіл”, “Спадщина”, Пласт та ін.
Рештки людей (понад 600), перепоховання яких відбувалось, були знайдені у Львові, на залізничній станції Підзамче ще у 2005 році. Над ними було проведено експертизу, яка виявила, що частина людей була знищена голодом, а частина була розстріляна. Зокрема, з’ясувалось, що багато з людей, які вже перебували при смерті, були нагло добиті пострілом в потилицю. З багатьох елементів одягу загиблих вияснилось, що дехто з них був з інших регіонів, зокрема з Буковини та Східної України. Загиблих поховали на Личаківському кладовищі, панахиду над ними відправив архієпископ УГКЦ о. Ігор.
Слід згадати, що голодомор 1946 – 1947 років був одним з трьох голодоморів. Перший відбувся у 1922 р., внаслідок кризи господарства, спричиненої громадянською війною (1917 – 1921 рр.) й підсиленої політикою більшовиків; другий – 1932 та 1933 рр. – організований штучно радянською владою. Ці три голодомори були спланованими акціями, спрямованими на те, щоб знищити українців як націю. Керівники великої “країни рад” будували комунізм на кістках мільйонів людей, за маскою якого насправді скривався московський великодержавний шовінізм. В будівництві “світлого майбутнього” комуністи застосовували садистські методи, теоретично розроблені В. Леніним (Ульяновим) та Л. Троцьким (Лейбою Бронштейном), які практично й послідовно були застосовані Й. Сталіним. У 1946 – 1947 рр. була здійснена чергова спроба зменшити чисельність української нації та вселити у неї страх до спротиву. Масовими арештами, розстрілами та голодомором, який цього разу проходив не лише в центральних та південно-східних регіонах України, а й на території, приєднаної у 1939 р. Західної України, більшовицьке керівництво намагалось вибити нашу націю з рідної землі та заселити її московськими колоністами. Найбільше постраждала Центральна та Східна Україна, оскільки в західних областях ще діяли загони УПА, які захищали місцеве населення. Голодомор припинився, оскільки Сталін усвідомив, що українців всіх не знищити, “потому что очень много”, але все ж йому і його помічникам вдалося притупити в багатьох українців державний інстинкт та вселити страх до будь-яких дій спротиву на багато років.
В наш час важко підрахувати жертви голодоморів, та скільки б їх не було, очевидним залишається одне – це був геноцид української нації та злочин проти людства в цілому, тому він повинен бути належно оцінений та засуджений усіма націями.
|
