Гартуйсь!
Ось і прийшла осінь - за давнім українським звичаєм, і за сумівським також, починається новий рік праці. Тож не дивно, що хочеться зробити якісь підсумки, адже влітку багато з нас роз'їжджалися з міста.
Проте найстійкіші залишилися. Про них, а точніше про сумівське літо дніпропетровського осередку ми і розкажемо.
Отож,почнемо із весняних засівів - наприкінці весни представники нашого осередку побували на всеукраїнських конференціях
СУМ - виховницькій та для веб-майстрів. Вражень привезли багато! Отримали нові знання і вміння.
Зараз докладаємо усіх зусиль, щоб ті знання і вміння впровадити і використати. Деякі результати ви вже можете бачити (якщо ви це читаєте, то наш веб-майстер таки щось робить!). Саме весняна конференція виховників дала поштовх нашій праці з юнацтвом. В нашому осередку з'явився рій старшого юнацтва.
Літо було розпочато мандрівкою членів осередку, які залишилися в місті. Тим і чудове наше місто, що мандрувати на природу можна і в його межах.
Захід відбувся в селищі Сухачівка (що зараз входить в зону міста).
Хоча, як ви можете бачити, нам вдалося відчути себе трохи альпіністами. Це звичайно не Карпати, проте нам вдалося назбирати ожини.
Ми знаходилися навпроти (через Дніпро) від унікального Дніпровсько-Орільського заповідника, першого в Україні створеного на землях, що зазнали впливу людини.
Запам'яталася нам ця мандрівка також тим, що наші юначки познайомились із дружинниками осередку.
Далі - найцікавіше : виховницький табір у славному селі Тухля , яке колись було описане І.Франком у повісті "Захар Беркут" мав аж чотирьох представників нашої області(троє із дніпропетроського осередку та один прихильник із Павлограда). Для декого це було перше сумівське таборування, для когось не перше.
Таборові враження спробувала затьмарити хитра галицька погода, яка залякувала дружинників дощами, проте їй це не вдалося .
Особливо запам'яталася нашим хлопцям мандрівка на гору Маківку в "військовому автомобілі , котрий використовувався в мирних цілях".
З місцевим екскурсоводом Іваном Юрійовичем познайомились трохи ближче в любительських турнірах з шашок та шахів.
Дніпропетровський дружинник Олесь був переможцем в шаховому.
Страшенно сподобались дружинникам пісенні вечори, і вони привезли кілька нових пісень.
Потім - Виховно-відпочинковий табір у Скадовську, на якому побували троє дніпропетровців (2 юначки і дружинник). Варто зауважити, що це вперше за час існування нашого осередку, таборувало наше юнацтво. Не дивно, що ми з нетерпінням очікували на їхнє повернення!
Ось і прийшла осінь - за давнім українським звичаєм, і за сумівським також, починається новий рік праці. Тож не дивно, що хочеться зробити якісь підсумки, адже влітку багато з нас роз'їжджалися з міста.
Далі - найцікавіше : виховницький табір у славному селі Тухля , яке колись було описане І.Франком у повісті "Захар Беркут" мав аж чотирьох представників нашої області(троє із дніпропетроського осередку та один прихильник із Павлограда). Для декого це було перше сумівське таборування, для когось не перше.