Побувати на землі, де пролилась кров справжніх героїв… З такими думками ми їхали на Чернігівщину, у Крути аби віддати шану тим, чия кров навіки залишилась там… Тужливо захмарене небо, холодний вітер в обличчя, синьо-жовтий стяг і щем у серці…

29 січня, 90 років тому тут творилась історія. Творили її діти, молодші за мене та більшість моїх друзів… писали її червоною кров'ю по холодній білосніжній землі…

Перехоплюю погляд незнайомця… в очах біль, невимовна туга та німе запитання: "Чи зміг би я так?"…

Початок мітингу. Синьо-жовті стяги губляться серед партійної символіки… Про тих, на чиїй крові та кістках стоять, чомусь усі забувають, адже є важливіші теми - Луценко, НАТО, наш Президент…

Сумно і боляче… Хочеться крикнути, аби нагадати чого ми всі сюди прийшли…

А земля ця, кров'ю зрошена, дає сили жити… Жити та боротися… І не треба голосних слів, досить прийти сюди і помолитися, аби зрозуміти хто ти і чи достойний того, щоб жити…