Студентська кутя повертається!
Фотографії
Зима видається надзвичайно насиченою. Не встигнувши “відпочити” від свята на Василя , яке сумівці успішно провели в церкві Cвятого Василія на запрошення отця і братів цього храму, 18 січня перед Навечір’ям на чолі з “генератором ідей” Святославом Липовецьким небайдужі сумівці відвідали могили “наших хлопців”: Стуса, Тихого, Литвина, Миколайчука, Світличного, а також могилу Лесі Українки. Поруч із запаленими свічками залишилась кутя, яку приготувала подруга Віра Гайдамаха. А ще були колядки, пісні , написані на спомин мистцям, і поезія.
Ввечері в сумівській домівці студенти, та й не тільки, зібралися на другий Святвечір для спільної “голодної куті”. Це вже не перша студентська кутя в Києві, в цьому році, як і в минулому, організатором виступив друг Сашко Семирга. Не було досліджено, чи рівно 12 страв було на святковому столі, але страви і наїдки оцінили всі, особливо кутю, яку приготувала подруга Діана Бабіна і яку в народі охрестили “кутя від Діани”. Зате був виявлений такий цікавий факт, що за столом було представлено 10 областей України. Наприкінці Різдвяних Свят по-особливому звучали колядки і щедрівки. Після смачної вечері сумівці вирішили передати той особливий дух решті киян і рушили на Хрещатик, де колядували так, що “було й видно, й було чути”...
Лише один день в році ми вітаємось “Христос хрестився” – “У ріці Йордан” . І цей празник - Богоявління Господнє, або Водохреща. Оскільки в цьому році зима здала свої позиції завчасно і невчасно, то й хреста на річці ми не знайшли, як мало би бути, зате в церкві освятили воду, яка до наступного Водохреща буде оберігати нас від хворіб і всього злого.
Саме в неділю, 19 січня у київських сумівців спостерігався справжній парад вертепів.
Почало цю естафету старше юнацтво під керівництвом Ксені Романець. “Освячення” учасники пройшли ще на Василя, тому без ексцесів перед всіма парафіянами гарно заколядували, а останню колядку співали вже разом з глядачами. Родзинкою безперечно були “солодка парочка”: Сара і Мошко, з роллю яких справилися вже знані в сумівських
колах Володя Закалюжний і Сашко Дибкалюк. Намерзлися колядники вдосталь, але то було того варте.
Молодше юнацтво нічим не поступалось старшим. Зорганізовані Катрусею Симчич, вони шукали новонародженого Месію чи то в Чернівцях, чи то в Одесі... Колориту додавала парочка циган; а злого Ірода ніщо інше, як витягли з зали, бо як і має бути, добро перемогло.
З неофіційних даних найоригінальнішим був вертеп дружинників. Ну де ще народженню Ісуса загрожували Москаль, Чучмо і Мєнт, а захисниками були Бандерівець, Мудрець і Колядники?
Але все добре швидко закінчується. Підходять до кінця Різдвяні Свята, але в пам’яті залишається смак куті, нові колядки, а також приємні спогади.
Ірина Туз
|