Ukrainian Youth Association (CYM) -- Ternopil

УкрЛінки >>

Тернопіль:

| | | | | | | | | | |

Наші мандри Мандрівки, задум яких виникає спонтанно, а реалізація

відбувається незадовго по ньому, завжди особливі. Так, роздумуючи якось вголос, куди б це помандрувати, виникла геніально проста ідея – «А чому б нам не поїхати до Львова?» так, 8-го березня, коли всі (чи майже всі) жінки та дівчата святкували своє свято, ми гуляли вуличками древнього Львова.
Починалося все як завжди – з вокзалу, а точніше, ранкової здибанки біля нього. Нас було всього троє (Таня, Люда та я) – ніби й мало для повноцінної мандрівки, але ми цим не переймалися. А потім була переповнена електричка (субота, як-не-як), а в дорозі – плетіння файничок, традиційне вже безкінечне «якби…» і не зовсім традиційна поезія – усі – усі взяли книжки з віршами, не домовляючись про це наперед, і люди, що дослухалися до читання наших віршів…

Вокзал. І відразу – початок нашої прогулянки. Вирушаючи у мандрівку, ми знали, що у Львові орієнтуємось не дуже добре, тому покладали надії на вказівники на вулицях і щиро вірили, що якщо за народною приказкою «язик до Києва доведе», то в місті Лева не дасть нам заблукати. Власне, навмання тиняючись вуличками міста і наугад вибираючи одну з вулиць на перехресті, завжди вдалося потрапляти, куди потрібно (та це й не важко – мало не на кожному кроці у Львові можна здибати якусь цікавинку).
Гадаю, не слід вдаватися до опису і перелічення побаченого нами – досить сказати, що практично всі найвідоміші пам'ятники Львова ми побачили. Та, звісно, ними не обмежувалися – бачили і «парад наречених» у центрі міста (особливо ефектними були дівчата у весільних сукнях на байках), і пили чай у якомусь, даруйте за таке слово, ґенделику, де було всього чотири столики та, окрім нас, лише двоє відвідувачів

, і купували дуже кльові вишиті стрічки (в Тернополі таких не знайдеш), і мокли під дощем, який падав безперестанку, а закінчився, коли ми сіли в електричку. А ще традиційно ми переплутали колії і ледве не запізнилися на електричку. З Львова до Тернополя ми привезли не тільки листівки і стрічки, а бажання поїхати ще раз (а потім ще раз, і ще – тобто багато разів

), купу яскравих вражень і гарний настрій.

п. Віка Коляда

Ця сторінка відповідає стандартам